Как сообщал "Николаевский Обозреватель"

николаевские лесоводы обратились к генпрокурору с требованием расследовать коррупционную деятельность начальника областного управления лесного и охотничьего хозяйства Петра Паламарюка по прозвищу «Петя Бакс»

В Николаеве прошел митинг, требующий отставки коррумпированного экс-регионала с поста главного лесовода области

Цепляющийся за должность экс-регионал солгал участникам митинга (видео, фото)

Николаевскую природоохранную прокуратуру используют для коррупционных разборок

Конфликту в среде Николаевских лесоводов посвятило свое публикацию"Рідне Прибужжя"



Ще донедавна образ головного лісівника області Петра Паламарюка асоціювався у пересічного мешканця Миколаївщини виключно із щирим другом флори та фауни, який мало не стахановськими темпами заліснює безкрайні степові простори Півдня України та ставить перед колективом не менш грандіозні плани на майбутнє.Принаймні, вочевидь, за масштабність діянь та прожектів, деякі підлеглі так і називали свого керівника позаочі – Генерал. Утім скандал, який нещодавно розгорнувся довкола персони начальника обласного управління лісового та мисливського господарства, інакше як бунтом на кораблі не назвеш. Адже проти доцільності перебування Петра Миколайовича на його нинішній посаді відкрито виступили його найближчі колеги та соратники – директори та колективи п’яти державних лісогосподарських підприємств області. Що сталося в «лісовому королівстві», і на чиєму боці правда? У цьому спробував розібратися кореспондент «РП».



Отже, головними «заколотниками» стали колективи та очільники наступних підприємств лісової галузі – ДП «Веселинівське лісове господарство» (директор Леонід Дем’яненко), ДП «Вознесенське лісове господарство» (Олександр Чикачов), ДП «Врадіївське лісове господарство», ДП «Єланецьке лісове господарство» (Андрій Сірик) та ДП «Миколаївське лісове господарство» (Микола Гордієнко). Одразу ж зазначу, що керівника врадіївських лісівників не названо не через забудькуватість автора статті, а через те, що його вже звільнено із посади директора (але про те поговоримо дещо пізніше).



Як кажуть самі «бунтівники», своєрідною відправною точкою нашумілих подій стало 19 березня. Саме цього дня на електронні скриньки державних підприємств лісової галузі надійшов лист, в якому містився зразок звернення на підтримку начальника обласного управління лісового та мисливського господарства. У тексті запропонованого до схвалення колективами лісгоспів та обласного управління звернення насамперед перераховувалися численні заслуги Петра Миколайовича у шляхетній справі збереження та примноження зелених насаджень на теренах посушливого Прибузького краю. Задля цього наводилася купа цифр та фактів, котрі мали б переконати адресатів листа, а це голову Державного агентства лісових ресурсів України, голову Миколаївської облдержадміністрації та голову обласної ради, в доцільності подальшого перебування Петра Паламарюка на посаді начальника лісомисливського управління. Згадувалися і численні ордени, відзнаки та медалі, котрими свого часу удостоїли головного «заліснювача» Миколаївщини, серед них, зокрема, відзнака Управління МВС України в Миколаївській області та іменний годинник.

Принагідно автор тексту, що надійшов електронною поштою у лісгоспи, «незлим тихим словом» згадав тих недоброзичливців, котрі шляхом анонімних звернень до засобів масової інформації мають на меті «очорнити заслуги та ім’я Петра Миколайовича Паламарюка». І далі: «Тепер колишні працівники галузі, котрі раніше були замічені у скоєнні порушень і були звільнені із займаних посад, намагаються скористатися непростою ситуацією, що склалася в країні, та будь-якою ціною добитися звільнення Петра Миколайовича, щоб повернутися до своїх посад і надалі руйнувати галузь», – безапеляційно та з турботою про долю країни стверджується у листі.

Підписи про підтримку та клопотання профкомів необхідно було терміново, того ж дня, завезти до управління. Утім, загального «одобрямса» діяльності Петра Миколайовича та всезагального засудження дій його недоброзичливців не вийшло. Якщо чотири із дев’яти лісомисливських господарств області згодилися підписати підготовлений і спущений «згори» текст звернення, то решта колективів у своїй більшості категорично відмовилися це робити. Більше того – лісівники провели збори у колективах та звернулися до місцевих органів влади та Держагентства лісових ресурсів з висловленням недовіри нинішньому начальнику обласного управління. Відповідні петиції підписали 264 працівники лісової галузі Миколаївщини.

Що збурило лісівників?

Що ж стало передумовою такого мало не революційного кроку?

Одразу ж зауважимо: опоненти П. Паламарюка жодним чином не ставлять під сумнів високі професійні та організаторські здібності заслуженого лісівника України Петра Паламарюка. Ніхто не заперечує, що лісистість Миколаївської області останніми роками зростала, а збитки від лісових пожеж, навпаки, – зменшувалися. Проте, демонструючи власну позицію, бунтівні лісівники висловлюють категоричну незгоду з, цитую, «постійним приниженням, корупційними схемами, неповагою до директорів та всіх працівників лісгоспу».

Що й казати, досить серйозні звинувачення. Але якими конкретними фактами підкріпили ці слова «опозиціонери»?

Як повідомили автори заяви, в штатному розкладі Державного підприємства «Миколаївське лісове господарство» передбачено утримання 12 працівників, які де-факто трудяться (точніше, до останнього дня «трудилися», деякі вже звільнилися) не за місцем «прописки», а в обласному управлінні лісового та мисливського господарства. Тобто отримують заробітну плату в одній організації, а працюють – в іншій, хоч і спорідненій.



Та це ще півбіди. Найбільше працівників лісгоспу обурило те, що фактично вони спонсорують ці посади з власної кишені, адже задля утримання додаткових ставок люди змушені щомісяця по три дні перебувати в неоплачуваній відпустці. Звісно ж, «за власним бажанням». Також, за їх інформацією, один із водіїв, отримуючи кошти за подібною схемою, здебільшого не виконував свої функціональні обов’язки, а працював на облаштуванні будинку одного високоповажного пана. При цьому шофер більше року безплатно проживав у готелі лісгоспу.

Крім того, ДП «Миколаївське ЛГ» надало у користування управлінню легкові автомашини. Це – дві «Тойоти» та ВАЗ 2110.

– Автотранспорт, який був на нашому балансі та повному утриманні, – каже директор підприємства Микола Гордієнко, – використовувався управлінням. Ми оплачували бензин, ремонт автівок, зарплату водіїв, я підписував подорожні листи. На цих машинах їздив і сам Петро Паламарюк, його заступники, бухгалтер тощо. При цьому на кожну автомашину був установлений ліміт, але бензин буквально лився рікою.

До речі, як повідомляли миколаївські ЗМІ, 16 вересня 2010 року Петро Паламарюк на автомобілі Toyota Camry чорного кольору (державний номер ВЕ 5555 AI) став учасником ДТП на перетині вулиць Чкалова та Дзержинського. Сталася ця пригода в явно неробочий час – о пів на восьму вечора. Як з’ясували журналісти, ця автівка на той момент числилася за ДП «Очаківське лісомисливське господарство».

Проте тоді відбулося без пошкоджень майна державного підприємства. А ось майже через два роки, у липні 2012 року, та сама «Тойота» стала учасницею більш серйозної аварії. У результаті зіткнення двох автівок добре пошкодилася не лише «Тойота», а й інший автомобіль, який врізався у ліхтарний стовп. За інсайдерською інформацією редакції, збитки від ДТП були значними, до 50 тисяч гривень. У квітні 2013 року «нещасливу» машину було передано на баланс ДП «Миколаївське лісове господарство», щоправда, вже під іншими, менш «козирними» номерними знаками.




Та повернемось до реалій сьогоднішнього дня. Через «благодійність» у наданні власного автопарку для потреб управління в бюджеті державного підприємства «Миколаївське ЛГ» на початок квітня утворилася чималенька «діра» у 80 тисяч гривень заборгованості за паливно-мастильні матеріали. «Ті кошти, які ми могли використати на розвиток нашого лісгоспу, – каже Микола Гордієнко, – йшли на утримання транспорту для управління».

Як каже Микола Володимирович, при колишніх начальниках управління подібного не було. Управління обслуговувала лише одна автівка вітчизняного виробництва, й дуже часто працівники управління виїжджали в область у відрядження на громадському транспорті.

До речі, раніше ці автомашини були придбані різними лісгоспами області, але потім «добровільно» передали їх на баланс ДП «Миколаївське ЛГ». Ймовірно, для того, щоб у контролюючих органів виникало менше зайвих запитань щодо законності використання службового транспорту, адже контора Миколаївського лісгоспу, як і управління, розташована в обласному центрі.

Отже, на загальних зборах колективу ДП «Миколаївське ЛГ» люди рішуче заявили: так, як раніше, надалі жити не будемо! Відтак збори висловили недовіру начальнику обласного лісомисливського управління Петру Паламарюку. Крім того, згідно з наказом директора лісгоспу, автомашини наразі поставлені в гаражі та опечатані.

Про «фінансові звіти»
та «демократичні» вибори

Серед інших звинувачень на адресу Петра Паламарюка – політичний тиск на підлеглих під час останніх парламентських виборів. За словами авторів колективного листа працівників лісової галузі Миколаївщини, «він особисто проводив наради в лісництвах з працівниками державної лісової охорони та мисливцями, на яких наголошував, що якщо потрібний кандидат не пройде в цьому районі, то з посади будуть звільнені директор, лісничі та мисливствознавець цього району. Крім того, залучався і адміністративний ресурс лісництв та лісгоспів, а саме: змушував завозити безкоштовно дрова та посадковий матеріал у сільські ради, наголошуючи, що це нібито від провладного депутата».



– Спочатку від нас вимагали списки лісівників та членів їхніх сімей, – каже директор ДП «Єланецьке ЛГ» Андрій Сірик. – А вже після дня голосування ми мали надати відповідний звіт в управління. Попереджалося і про персональну відповідальність кожного із нас за неприйнятні підсумки виборів. Але ж як десять чоловік можуть кардинально вплинути на підсумки голосування того ж Братського району в цілому?

Натомість, як кажуть самі лісівники, вибори – то таке, трапляються вони не кожного року. На відміну, скажімо, від необхідності щомісячного фінансового… ну, скажімо, «звіту». Директори чотирьох лісових господарств відверто розповіли журналісту, що вони, а також їхні колеги з інших лісгоспів, мали кожного місяця їздити до Миколаєва та заносити до одного і того ж кабінету побори, причому за чітко встановленою таксою: один процент від загальної суми надходження бюджетних коштів на те чи інше лісництво, та додатково три відсотки – від обсягу реалізації власної продукції: за розпилення дошки – віддай, за новорічні ялинки – занеси, за реалізацію дров – також не забудь розрахуватися. Гроші, звісно, мали заноситися готівкою, а спізнення з оплатою загрожувало «боржникам» критикою на свою адресу.

То що виходить: збільшення обсягів виробництва не лише підвищувало рейтинг відомства, а й неабияк гріло чиюсь кишеню?..

Утім, і за минулі роки спалахувало чимало гучних скандалів довкола діяльності обласного управління лісового та мисливського господарства. Мисливці неодноразово критикували Петра Паламарюка за сприяння в передачі мисливських угідь маловідомим фірмам, інколи навіть із сусідньої області. Екологи та громадськість били на сполох, коли рукотворні насадження лісового фонду поблизу обласного центру та в інших місцях (так, про хижацьке видобування піску поблизу Рибаківки та в Матвіївському лісі «РП» вже повідомляла раніше), безкарно знищували своєю незаконною діяльністю ненажерливі видобувачі піску. Викликало неабиякий подив і те, що державні лісгоспи «добровільно» відмовлялися від землі на користь місцевих територіальних громад, ба інколи навіть йшлося про дорогоцінні, на вагу золота, сотки в Миколаєві чи поблизу нього.



Але кожного разу Петро Миколайович доводив широкій громадськості, що він не має жодного відношення до всіх цих неподобств. Мовляв, рішення про передачу мисливських угідь приймають на сесії депутати, а з «генералами піщаних кар’єрів» мають боротися правоохоронні органи. Ну, а щодо «добровільної» відмови від землі, то рішення приймав не він, а керівники відповідних державних лісгоспів.

Власне кажучи, вже після того, як деякі лісгоспи «повстали» та відмовилися працювати по-старому, за дивним збігом обставин їх почали перевіряти різноманітні контролюючі органи. Так, діяльністю ДП «Веселинівське лісове господарство» зацікавилося управління державної служби боротьби з економічною злочинністю обласного УМВС. «Невідомий анонім надіслав до міліції листа, – каже директор ДП «Веселинівське ЛГ» Леонід Дем’яненко, – в якому повідомив, буцімто я… вирощую на землях лісгоспу коноплю. Це повна нісенітниця!». Та найбільше обурило Леоніда Володимировича те, що, відповідно до наказу П. Паламарюка, перевіряти його діяльність разом із правоохоронцями будуть працівники лісомисливського управління, тобто – зацікавлена сторона.

Чекають на перевіряльників і в інших лісгоспах області, котрі наважилися заперечити своєму обласному начальству. Діяльність ДП «Миколаївське лісове господарство» наразі ретельно вивчають органи прокуратури разом із екологічною інспекцією і, знову ж таки, представниками обласного управління лісового та мисливського господарства.

А ось Віктор Мироненко вже звільнений з посади директора ДП «Врадіївське лісове господарство». До речі, Віктор Федорович позбувся посади за півроку до виходу на пенсію, після того, як беззмінно пропрацював директором лісгоспу 27 (!) років.

– Наше підприємство СБУ перевіряло ще в минулому році, – зазначає В. Мироненко, – але лише 21 березня цього року вийшов наказ Держлісагентства про звільнення мене нібито «за корупцію». Мені поставили у провину те, що сім років тому я став співзасновником приватного підприємства. Але, по-перше, то підприємство існувало лише на папері, а найголовніше, я не був держслужбовцем на момент його створення, відтак нічого не порушував. Тож наразі оскаржую цей вердикт у судовому порядку з тим, щоб поновитися на роботі.

Варто додати, що за підсумками господарсько-фінансової діяльності за 2013 рік перше місце посіло саме ДП «Врадіївське ЛГ». Друге місце, до речі, – в активі ДП «Миколаївське ЛГ».



Звісно ж, ми поцікавилися й думкою іншої сторони конфліктної ситуації. Ось що розповів нам сам Петро Паламарюк.

– Як трапилося так, що люди, які числилися та отримували заробітну плату в Миколаївському лісгоспі, працювали в іншому місці – в обласному управлінні?

– У нас є чотири чергові, котрі чергують цілодобово, три водії, які були, але зараз немає, прибиральниця, а також прес-служба, яка в основному працює на лісгосп (? – А.Т.).

– Наскільки законною Ви вважаєте таку схему?

– Чергові охоплювали всю область, до того ж найбільш пожежонебезпечні ділянки знаходяться довкола міста Миколаєва. Щодо автомобілів, то ми працювали за договором і перераховували їм за це кошти.

– Як же тоді виник борг за паливно-мастильні матеріали в Миколаївському лісгоспі?

– (здивовано) 80 тисяч?.. Це треба питати у того керівника, у якого є печатка, є всі рахунки. Я не можу сказати, чому в нього виник такий борг.

– Як використовувалися ці автомобілі?

– На вирішення всіх виробничих проблем, причому їздили всі працівники управління.

– Одна із «Тойот», що ними користувалися працівники управління, двічі потрапляла в аварії. Хто відшкодовував ці збитки?

– Один раз це було, до того ж дуже давно.

– Але ж Ви були за кермом?

– Так, це був я. Вибігла дитина, я зупинився, і вона просто вдарилася об машину. Ніяких збитків не було, дитина ціла та неушкоджена.

– Але ж була і друга аварія, коли «Тойота» отримала значні пошкодження!

– Я не знаю про другу аварію.

– Але ж Ви повинні були про це знати як керівник?!

– Там був водій за кермом.

– Так Ви все-таки знаєте про цю ситуацію?

– Так.

– Хто відшкодовував збитки за ремонт машини?

– Ніякий лісгосп за це не платив. У мене є товариш, який допоміг відремонтувати машину безплатно.

– Звідкіля така благодійність з боку Вашого товариша?

– Ми разом граємо у футбол.

– Люди Вам дорікають, що при невеличкій зарплаті чиновника маєте три або навіть чотири комфортабельні будинки з розкошами всередині, а також шикарне авто?

– У мене є будинок в Очакові, а також побудований будинок у місті Миколаєві по вулиці Чкалова, в якому я не проживаю і взагалі відношення до нього на сьогодні не маю. Наразі я мешкаю у квартирі, яку знімаю. Щодо будинків на морському узбережжі, то це також усе неправда. Немає в мене і власної машини, а іномарка, якою я зараз користуюся, належить моєму синові.

– Скажіть, а за що свого часу було звільнено авторитетних працівників лісової галузі, зокрема Крета, Мороху, Іванова?

– І Крет, і Мороха звільнилися за власним бажанням.

– Чи чинився або чиниться тиск на тих працівників лісової галузі, котрі висловили Вам недовіру на цій посаді?

– Я просто зустрівся з працівниками Єланецького та Миколаївського лісгоспів, але ніякого тиску не було. Щодо збирання підписів на мою підтримку, то я про них не знав, цим займався колектив управління. Я питав у людей – чи взяв я у кожного з них хоч якусь дровиняку, чи якийсь папір?.. Жодна людина не піднялася і нічого не сказала.

Щодо директорів, котрі мене не підтримали, то як я можу їх звільнити? Адже контракт з ними укладає Держлісагентство. Я лише сказав їм – заспокойтеся. Бо достеменно знаю, що всі акції, що проводилися проти мене, були проплаченими.

– Хто це організовував?

– Чотири керівники лісгоспів. П’ятий також там ходив, але він звільнений за корупцію. Скажу перед Господом Богом, що не маю ніякого відношення до цієї справи.

– А до перевірок, що розпочалися вже після демаршу директорів та колективів, маєте якесь відношення?..

– Я до цього також не причетний.

– Чи завозили Вам щомісяця якісь гроші?

– Це повна брехня, нісенітниця. Це навіть елемент непорядності з боку тих людей, котрі мене в цьому звинувачують. Водночас зазначу, що нами вирішувалося чимало соціальних питань. Ми і дрова, і дошку надавали церквам та дитячим садкам, допомагали десь паливно-мастильними матеріалами.

– Петре Миколайовичу, а чи чинили Ви тиск на своїх підлеглих під час останніх виборів до Верховної Ради? Чи давали вказівки завозити дрова від імені одного з кандидатів?

– Я проводив зустріч з мисливцями різних районів області. Але ніякої розмови про ніякого кандидата не було, ні за кого я не агітував. А кому там що завозилося на місцях, я не знаю.

– Як Вам працюється за умов, що склалися?

– Звичайно, непросто. Неприємно, що це зробили люди, яким довіряв. Але я не тримаюся за цю посаду. Якщо голова Агентства скаже мені: «Пиши заяву», я зроблю це негайно.

* * *

Про щирість відповідей пана Паламарюка судити не мені, а читачам, поготів тим, котрі працюють у лісомисливській галузі Миколаївщини. Хоча, безперечно, свою оцінку діяльності Петра Миколайовича понад дві з половиною сотні лісівників області вже дали, висловивши недовіру начальнику управління.

«Рідне Прибужжя» не ставить крапку на цій історії, адже вона отримала неабиякий розголос на теренах області. До того ж, йдеться не лише про те, якій бути лісомисливській галузі Миколаївщини у майбутньому, а й про те, хто її очолюватимуть у майбутньому – люди з кришталево чистою репутацією чи ділки, що погрузли в корупційних схемах та сумнівних оборудках. У суспільстві мають відбутися докорінні зміни, і це в першу чергу має стосуватися люстрації тих чиновників, за якими тягнеться рясний корупційний слід.

Чудово розуміємо, що на повсталих директорів лісгоспів та колективи може чинитися неабиякий тиск з тим, щоб вони змінили свою позицію. Був дзвінок із «попередженням» і на адресу автора цього матеріалу. Але запевняємо: ми і надалі здійснюватимемо свою діяльність, стоячи на позиціях закону, правди і справедливості. Ті ж, хто думають інакше, мають залишитися там, де опинився скрізь загрузлий у корупції та зловживаннях режим Януковича.